Учасники конференції відзначають, що поступальний розвиток ринкової економіки в Україні свідчить про об’єктивну необхідність формування відповідних інститутів, які могли б, гармонізувати інтереси, як держави так і бізнесових кіл та споживачів.
Діюча в Україні система державного регулювання має ряд недоліків:
- - надмірність повноважень органів влади щодо встановлення правил і стандартів професійної діяльності та вимог до продукції;
- - недостатня ефективність і високі витрати нагляду і контролю з боку органів влади;
- - недостатність інституційно встановлених механізмів зворотного зв’язку між підприємницьким співтовариством і органами влади в питаннях правочинності та нагляду.
Одним із широко застосовуваних у світовій практиці методів скорочення державного регулювання є саморегулювання, тобто передача частини прав щодо встановлення правил та контролю за ними самим учасникам ринку.
В умовах України оптимальна система регулювання може базуватися на:
- - законі, що дає спеціальні права, особливо у сфері взаємодії з органами державної влади, професійним (підприємницьким) об’єднанням, що відповідають певним вимогам;
- - системі солідарної матеріальної відповідальності (страхування відповідальності) членів організації перед тими, кому їх діяльність може завдати шкоди.
У разі успішного широкого впровадження саморегулювання дозволить:
- - знизити державні витрати;
- - здійснювати більш професійний контроль за якістю послуг;
- - змістити фокус власне державного нагляду з контролю за діяльністю у бік нагляду за результатами діяльності;
- - підвищити відповідальність учасників ринку за свої дії;
- - ввести більш дієві механізми зворотного зв’язку між підприємницьким співтовариством, органами влади і споживачами.
Необхідні кроки у розвитку саморегулювання
1. Створити консультаційно-експертну раду (КЕР) з числа представників зацікавлених сторін:
(а) проаналізувати проблеми регулювання в економіці;
(b) виявити слабкі та сильні сторони;
(c) сформувати пропозиції і умови для створення саморегулівних органів.