Учасники конференції відзначають, що поступальний розвиток ринкової економіки в Україні свідчить про об’єктивну необхідність формування відповідних інститутів, які могли б, гармонізувати інтереси, як держави так і бізнесових кіл та споживачів.
Діюча в Україні система державного регулювання має ряд недоліків:
- надмірність повноважень органів влади щодо встановлення правил і стандартів професійної діяльності та вимог до продукції;
- недостатня ефективність і високі витрати нагляду і контролю з боку органів влади;
- недостатність інституційно встановлених механізмів зворотного зв’язку між підприємницьким співтовариством і органами влади в питаннях правочинності та нагляду.
Одним із широко застосовуваних у світовій практиці методів скорочення державного регулювання є саморегулювання, тобто передача частини прав щодо встановлення правил та контролю за ними самим учасникам ринку.
В умовах України оптимальна система регулювання може базуватися на:
- законі, що дає спеціальні права, особливо у сфері взаємодії з органами державної влади, професійним (підприємницьким) об’єднанням, що відповідають певним вимогам;
- системі солідарної матеріальної відповідальності (страхування відповідальності) членів організації перед тими, кому їх діяльність може завдати шкоди.
У разі успішного широкого впровадження саморегулювання дозволить:
- знизити державні витрати;
- здійснювати більш професійний контроль за якістю послуг;
- змістити фокус власне державного нагляду з контролю за діяльністю у бік нагляду за результатами діяльності;
- підвищити відповідальність учасників ринку за свої дії;
- ввести більш дієві механізми зворотного зв’язку між підприємницьким співтовариством, органами влади і споживачами.
Необхідні кроки у розвитку саморегулювання:
1. Створити консультаційно-експертну раду (КЕР) з числа представників зацікавлених сторін:
(а) проаналізувати проблеми регулювання в економіці;
(b) виявити слабкі та сильні сторони;
(c) сформувати пропозиції і умови для створення саморегулівних органів.