Нормативна і законодавча робота

Процеси стандартизації в Україні перебувають у стадії перебудови старої системи, яка дісталася нам у спадок від тоталітарного режиму з державним регулюванням та обмеженим і суворо регламентованим доступом до міжнародних контактів та світових тенденцій. Очікувані багатьма вступ до ЄС та укладення угоди АСАА («промисловий безвіз») вимагає не лише гармонізації національних стандартів з європейськими, але також впровадження прийнятих стандартів у повсякденну практику. Технічні стандарти, які являють собою приклади найкращої практики, є результатом консенсусу між науковою сферою та потребами й запитами бізнесу, від якого значною мірою залежить фінансування робіт з розроблення та вдосконалення стандартів. Тому ЗУ «Про стандартизацію» передбачено участь усіх заінтересованих сторін у технічних комітетах стандартизації (ТК), діяльність яких регламентована ДСТУ 1.14:2015. Важливою частиною роботи ТК є участь їхніх експертів у міжнародних конференціях, на яких обговорюють результати досліджень й пропонують зміни та доповнення до діючих стандартів. Остаточне рішення про такі зміни приймають голосуванням на засідання міжнародних комітетів зі стандартизації. На жаль, до цього часу участь представників з України у таких засіданнях стримує відсутність коштів на відрядження до країн, де проходять ці заходи. За таких умов Україні залишається лише приймати ДСТУ CEN/CENELEC, для чого ДСТУ 1.7:2015 передбачено такі методи:

• підтвердження (без перекладу, мовою оригінала);
• перевидання (предрук, переклад або перероблення).

З огляду на вищенаведені обставини Національний орган стандартизації змушений застосовувати метод підтвердження, що не сприяє як інформуванню проєктувальників та технічних інженерів про їх прийняття, так і впровадженню їх у повсякденну практику.

Багатьох цікавить питання, вимоги яких стандартів є обов’язковими. Статтею 6 ЗУ «Про стандартизацію» встановлено, що вони поділяються на:

• національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;
• стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.

Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовують на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлено нормативно-правовими актами. Інші стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови застосовують на добровільній основі ті, хто їх прийняв, з урахуванням своїх господарських і професійних потреб.

У лютому 2022 Єврокомісія передставила нову стратегію у стандартизації, спрямовану на посилення глобальної конкурентоспроможності ЄС, створення стійкої, зеленої та цифрової економіки та закріплення демократичних цінностей у застосуванні технологій. Лише повноцінна участь наших підприємств у процесах євростандартизації зможе забезпечити їм сумісність продуктів і послуг, знизити витрати, підвищити безпеку та сприяти інноваціям.